-
Ще з малих років я любила фотографуватися, позувати і мріяла опинитися по той бік камери.
-
Була трохи пацанкою: черепашки-ніндзя, футбол та модна блакитна кепка.
-
Оскільки я відвідувала хореографічний садок, то згодом записалася на таку ж секцію. Спойлер: цьому я присвятила 13 років життя і вважаю, що це був класний період.
-
У школі я теж не полишила своє захоплення. Навіть більше, намагалася брати участь у кожній постановці.
-
Невід'ємною частиною мого життя були і дитячі конкурси талантів. Наполеглива праця та згуртованість нашого колективу приносила нам призові місця.
-
Потім почалися мої мандрівки Україною. Миколаїв, Одеса, Київ, Чернігів, Дніпро ...
-
Особливою традицією для мене стала святкова хода на травневе святкування Мельпомени Таврії.
-
А ось після цієї поїздки моє життя дуже змінилося. Перша мандрівка без батьків, зі своїм танцювальним гуртком, перший табір і мрія дитинства - Артек... Я стала більш самостійною і товариською.
-
Захоплення хореографією продовжувало наповнювати мене емоціями і натхненням. Наприклад, поїздки в інші міста на фестивалі чи відпочинок гуртом.
-
І саме завдяки моєму хоббі я вперше відвідала телестудію. З цього моменту я починаю задумуватися про те, щоб пов'язати своє життя з телебаченням.
-
Цього дня я завершила 10-річний курс навчання на хореографа і дизайнера. Проте досі ще відвідую концерти рідного колективу.
-
10 і 11 клас пролетіли дуже швидко, насичено і весело. Ми були крутими :)
-
Не можу оминути і перші відвідини Grand Prix. Потому залишились яскраві спогади.
-
Завершення великого етапу життя. Випуск з гімназії. ЗНО ще не завершилося і тому було ще певне напруження і хвилювання.
-
День, який показав, що 161 група - це справжній драйв і крутість. Журналісти рулять!
-
Завжди мріяла мандрувати. Як відомо, як рік зустрінеш - так його і проведеш. Що ж, сподіваюся поїздка в Одесу запустила цей механізм і всі мої плани здійсняться.
P.S. Так, це січень. Так, це серфери. Так, було холодно. Але ці хлопці надзвичайно сміливі і відчайдушні.
