204px kalinin trotsky polish–soviet war

Польсько-біьшовитська війна

  • Українсько-польська війна, яка закінчилася приєднанням більшості земель ЗУНР до Польщі.

    1 листопада 1918 – 18 липня 1919
  • "Договір між союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини", за умовами якого Галичина мала отримати широку автономію під мандатом Польщі. Договір забороняв колонізацію краю поляками.

    20 листопада 1919
  • Антипольські виступи місцевого населення та каральна акція поляків на Гуцульщині.

    квітень 1920
  • Прага

    З ініціативи колишніх українських старшин армії УНР, членів Стрілецької ради Євгена Коновальця, Івана Андруха, Василя Кучабського, Михайла Матчака, Ярослава Чижа засновано Українську Військову Організацію (УВО).
    літо 1920
  • Війна Польщі та уряду УНР проти більшовиків.

    На першому етапі польсько-українські військові з'єднання після успішного наступу захопили Київ (7 травня). Проте більшовики, які перекинули на фронт резервні військові частини, вже в червні перехопили ініціативу і розпочали контрнаступ. Зупинити їх вдалося внаслідок подій, відомих як "чудо на Віслі" (13–25 серпня).
    квітень–жовтень 1920
  • Страйк українських залізничників Західної України з вимогами звільнити політичних в'язнів і скасувати мілітаризацію кордонів – посилене патрулювання польськими військовими зовнішніх і внутрішніх меж окупованих територій Західної України.

    лютий–березень 1921
  • Ризький мирний договір між Польщею та урядом більшовицької Росії.

    Москва визнавала права поляків на територію Галичини та Волині, а кордон встановлювався по річці Збруч.
    18 березня 1921
  • Загальний страйк 30 тис. робітників нафтовидобувної промисловості в Галичині

    Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн був одним зі стратегічних регіонів, оскільки у 1905 р. він давав 20% світового видобутку нафти.
    18 травня 1921
  • Невдалий замах на тимчасового начальника Другої Речі Посполитої Юзефа Пілсудського, здійснений бойовиком УВО Степаном Федаком. Внаслідок замаху був поранений львівський воєвода Казімєж Грабовський.

    25 вересня 1921
  • Уряд Польщі ініціював перепис населення, який бойкотували українці. За результатами перепису був суттєво занижений відсоток українців і штучно завищений відсоток поляків.

    4 жовтня 1921
  • У 19 повітах Східної Галичини діяли партизанські загони, які боролися проти польських колоністів та адміністрації.

    жовтень–листопад 1922
  • Налагоджено регулярне повітряне сполучення між Варшавою і Львовом.

    2 серпня 1922
  • На Західній Україні відбулося 256 галузевих та загальних страйків проти утисків українців поляками.

    1923
  • Борислав. Вуличні бої українських мітингувальників з поліцією, в результаті яких було вбито 3 і поранено 9 мітингувальників.

    листопад 1923
  • Рада Послів держав Антанти. Польща отримала Віленську область, Західну Білорусь та Західну Україну.

    14 березня 1923
  • Західна Україна. Масові антипольські мітинги проти рішень міжнародної Паризької мирної конференції 1919–1920 рр., на якій врегульовувалися відносини між переможеними країнами та країнами-переможцями. Лише у Львові на вулиці вийшло близько 40 тис. осіб.

    18 березня 1923
  • Експропріаційний напад "Летючої бригади" УВО на поштовий транспорт під Богородчанами з метою отримання коштів для революційної боротьби.

    29 липня 1924
  • Заборона вживання української мови в державних установах та органах місцевого самоврядування Західної України. Утиски української мови в шкільництві, пришвидшення полонізації освіти.

    31 липня 1924
  • Львів. Напад "Летючої бригади" УВО під проводом Юліана Головінського на Головну пошту. Бойовики вилучили для потреб Організації близько 92 тис. злотих.

    28 березня 1925
  • Утворено Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) на чолі з Дмитром Левицьким. УНДО стала найбільшою легальною політичною силою українців Польщі, що вела діяльність в межах діючого законодавства.

    11 липня 1925
  • Польща. Встановлена військова диктатура Ю. Пілсудського, проголошена політики "санації" ("оздоровлення").

    12 травня 1926
  • Відень. На першому Конгресі українських націоналістів внаслідок об'єднання низки націоналістичних груп утворено Організацію українських націоналістів (ОУН).

    28 січня – 3 лютого 1929
  • Пацифікація – репресивна акція польської влади проти українського населення, яка супроводжувалася вбивствами, арештами, терором, нищенням будівель та майна українських громадських організацій.

    вересень–листопад 1930
  • За зв'язки з ОУН польська влада заборонила в Галичині "Пласт" – українську скаутську організацію, засновану 1911 р.

    26 вересня 1930
  • За наказом вищих поліційних чинів поліцейський агент вбив Крайового провідника ОУН, сотника Юліана Головінського.

    30 вересня 1930
  • Степан Бандера став крайовим провідником ОУН.

    червень 1933
  • Бойовик ОУН Микола Лемик у посольстві СРСР здійснив атентат на співробітника ОДПУ Алєксєя Майлова. Цим вбивством ОУН протестувала проти Голодомору у Наддніпрянській Україні.

    22 жовтня 1933
  • Варшава. Бойовик ОУН Григорій Мацейко вбив одного з організаторів пацифікації, міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.

    15 червня 1934
  • "Варшавський процес"

    резонансний судовий процес проти 12 членів ОУН (Степан Бандера, Микола Лебедь, Микола Климишин, Дарія Гнатківська, Катерина Зарицька, Ярослав Карпинець, Євген Качмарський, Іван Малюца, Роман Мигаль, Богдан Підгайний, Ярослав Рак, Яків Чорній), звинувачених в організації вбивства міністра Броніслава Пєрацького. Оскільки процес був відкритим і широко висвітлювався в польській та закордонній пресі, підсудні успішно використали це для пропаганди ідей ОУН.
    18 листопада 1935 – 13 січня 1936
  • "Львівський процес"

    Судовий процес проти 27 членів ОУН, звинувачених у вбивстві Алєксєя Майлова. Попри перешкоди влади набув ще більшого розголосу в пресі. Ув'язнення провідних членів ОУН послабило організацію на західноукраїнських землях, але зробило її дуже популярною серед народу.
    25 травня – 27 червня 1936
  • Холмщина і Південне Підляшшя. У рамках полонізаційної акції поляки зруйнували 127 православних храмів.

    травень–липень 1938
  • Німеччина і СРСР підписали договір про ненапад – пакт Ріббентропа–Молотова. У таємній частині договору держави обумовили сфери впливу в Європі. Територію Польщі мали поділити між СРСР і Третім рейхом.

    23 серпня 1939
  • Напад нацистської Німеччини на Польщу.

    1 вересня 1939
  • Напад СРСР на Польщу.

    17 вересня 1939