-
Сергій Олександрович Єфремов народився
Народився у с. Пальчик (тепер Черкаська область) в родині священика. Справжнє прізвище С. Єфремова - Охріменко. -
Period: to
Навчання у Київській духовній семінарії
До духовного сану в багатьох поколіннях належали його прадіди з роду Охріменків. Їхнє прізвище в офіційних документах середини XIX ст. було русифіковано — змінено на "Єфремов". -
Залишив навчання в семінарії
У Києві Єфремов познайомився з діячами "Громади". 1893 р. він почав писати оповідання в народницькому дусі, що з 1895 р. друкувалися у Львові. Поступово він стає помітною фігурою в національно-культурних колах Києва. У 1896 р. за участь в українському громадському русі, переслідуваному владою, юнак мусив залишити семінарію. -
Навчання у Університеті святого Володимира
Склавши екстерном випускні іспити в Першій київській гімназії, Єфремов вступив на юридичний факультет Університету Св. Володимира. Навчання у вузі молодий літератор поєднав із громадсько-просвітницькою роботою. До того ж, як згодом з'ясувалося, до правознавства його аж ніяк не тягло. -
Початок діяльності славетного літературознавця
Закінчивши 1901 р. університет і ніколи більше не згадуючи про отриманий диплом юриста, Єфремов цілком присвятив себе літературознавству й публіцистиці. Єфремов разом з іншими молодими українськими діячами виступив співзасновником видавництва "Вік". Їхньою метою була організація багатотиражного видання й поширення української художньої літератури. 1902 р. видавництво випустило складену Єфремовим тритомну антологію української літератури XIX ст. з численними біографічними даними про письменників. -
Початок політичної діяльності
Наприкінці 1904 року разом із Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та іншими створив Українську радикальну партію, яка в 1905 за його ініціативою об'єдналася з Українською демократичною партією, отримавши назву Українська демократично-радикальна партія. -
Перший арешт
Під час революції 1905 р. Єфремов розгорнув широку публіцистичну роботу. Він опублікував кілька брошур для народного читання, входив до складу редколегії журналу "Громадська думка". Арештований наприкінці грудня 1905 р. за національно-політичну діяльність, Сергій Олександрович майже рік провів у київській Лук'янівській в'язниці. -
Створення Товариства українських поступовців
За кілька років після поразки Першої російської революції, Єфремов став активним членом заснованого в 1908 р. Товариства українських поступовців (ТУП), що об'єднало провідних представників творчої інтелігенції Києва, а також інших українських культурно-громадських організацій. -
"Історія української літератури"
1911 р. в Києві вийшла фундаментальна праця Єфремова "Історія української літератури", яку неодноразово перевидавали. В цьому дослідженні вперше був зібраний, упорядкований і узагальнений колосальний різноплановий матеріалі. Основним змістом українського літературного процесу дослідник вважав розкриття національно-визвольних ідей. -
Period: to
Перша світова війна
З початком Першої світової війни публікуватися українською мовою стало надзвичайно важко, більшість українських журналів і газет була закрита через підозру в нелояльності до російського уряду. Єфремов опинився у скрутному матеріальному становищі. Війну він сприймав як трагедію українського народу, що розділений між двома ворогуючими імперіями і не має у ній власних інтересів. -
Лист до президента США
У січні 1917 р. Єфремов від імені ТУП направляє лист президентові США В. Вільсону з підтримкою його плану закінчення війни, за яким передбачалося визнання за всіма народами Європи права на самовизначення. -
Period: to
Українська революція
Єфремов виступає одним з ініціаторів створення Центральної Ради. Його обрали до її Комітету, у квітні разом із В. Винниченком він став заступником її голови (М. Грушевського). Єфремов був одним із авторів І Універсалу Центральної Ради.Він обирається головою Союзу українських автономістів-федералістів (утвореного з ТУП), а в червні 1917 р. стає головою Української партії соціалістів-федералістів, яка стояла на поміркованих, ліберально-демократичних позиціях. -
Відхід з політики
З другої половини 1917-го Сергій Олександрович, розчарований практикою марної політичної боротьби (переважно за міністерські портфелі, а не за вибір політичного курсу), знову зосередився на публіцистиці.Не сприйняв він і влаштованого П. Скоропадським перевороту 29 квітня 1918 p., відмовившись увійти до складу нового уряду. З лідерами Директорії, В. Винниченком і С. Петлюрою, у Сергія Олександровича були принципові розбіжності в політичному й особистому планах. -
Член Української академії наук
У січні 1919 р. його обрали дійсним членом Української академії наук і запропонували посаду секретаря історико-філологічного відділення. -
Обрання віце-президентом Всеукраїнської академії наук
Після остаточного переходу Києва під владу більшовиків у червні 1920 p., Єфремову певний час довелося переховуватися поблизу столиці, в Боярці. За клопотанням керівництва академії наук він одержав амністію і повернувся до наукової роботи. Усвідомлюючи цілковиту поразку, якої дійшов український визвольний рух, Єфремов примирився з більшовицьким пануванням, хоча ідейно й морально не сприймав нової влади. У 1922 р. його обрали віце-президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). -
"Історії українського письменства"
У 1924 р. побачило світ хронологічно доведене до перших пореволюційних років четверте видання "Історії українського письменства", а два роки потому — перероблена й доповнена праця про життя і творчість І. Франка. -
Period: to
Початок "великого терору"
Наприкінці 20-х років Сергій Олександрович став об'єктом відвертого цькування і грубих звинувачень в антирадянській діяльності і "буржуазному націоналізмі". Проти нього виступив надзвичайно впливовий у ті роки націонал-комуніст, нарком юстиції і генеральний прокурор УРСР, із 1927 р. — нарком освіти УРСР М. Скрипник, погрожуючи поставити вченого на коліна, якщо той не розкається у скоєних злочинах. -
Справа "СВУ"
21 липня 1929 р. його заарештували, інкримінувавши керівництво вигаданою більшовицькими репресивними органами "контрреволюційною Спілкою визволення України" (СВУ). У цій справі у березні — квітні 1930 р. після виснажливих допитів, шантажу й тиску Єфремов постав перед показовим судом, що відбувався в залі оперного театру в Харкові (тоді — столиці УРСР). Обвинувачення у справі СВУ було пред'явлено 45 представникам української інтелігенції. -
Вирок суду
19 квітня 1930 р. він був засуджений до страти, заміненої потім десятьма роками таборів. Покарання Єфремов відбував у Ярославському і Владимирському ізоляторах, а через сім років був переданий у систему таборів ГУЛАГу, в одному з яких і загинув 31 березня 1939 p., розділивши трагічну долю багатьох кращих синів і дочок українського народу. -
