-
Український правопис – 1921
В Україні до 1917 не існувало єдиної орфографії. В Україні діяло кілька правописних систем. З відновленням української державності виникла потреба вироблення обов’язкових правил орфографії. Весною 1919 було скликано правописну комісію, яка обговорювала кожне правило українського правопису
1919 вони переглянуті Правописною комісією Української академії наук, яку очолював А. Кримський, виправлені й доповнені. «Найголовніші правила українського правопису» опубліковані 1921. -
Український правопис – 1928
У липні 1925 року створено Державну правописну комісію, яка мала до 1 вересня 1926 року підготувати проект нової орфографії й оприлюднити її. Скласти правопис доручено Агатангелові Кримському, Олексі Синявському, Всеволодові Ганцову.Члени комісії вважали, що «базою для упорядкування й спрощення служила традиція й природа української мови: встановлюючи те чи інше правило правопису й мови, комісія намагалася не порушувати без крайньої потреби усталеної традиції, узвичаєної норми» -
Український правопис – 1933
У межах радянської України правопис 1928 року був чинним до 5 вересня 1933 року. 6-го квітня 1933 року наказом нового керівництва Наркомосу України було організовано комісію під головуванням т. А. Хвилі для перевірки роботи на мовному фронті. Комісія, крім питань української наукової термінології, розглянула правопис і кардинально його переробила, відкинувши штучне відмежовування української мови від російської мови, спростивши правопис, ліквідувавши націоналістичні правила цього правопису. -
Український правопис – 1945
У 1938 році Рада народних комісарів УРСР затвердила Державну правописну комісію для розгляду проекту змін українського правопису, щоб остаточно «ліквідувати націоналістичні перекручення… українського правопису». Підготовлений комісією проект схвалено 8 серпня 1943 року, а затверджено 5 травня 1945 року. Наближення української мови до російської стало ще очевиднішим. -
Український правопис – 1960
Через 15 літ – 1960 року – прийнято нову редакцію українського правопису, який був чинним майже 30 років – до кінця 80-х років XX століття. Завдання російщення нашої орфографії й мови, яке сформульоване в передмові до правопису 1946 року, посутньо конкретизоване в передмові до правопису 1960 року. «…від часу попереднього видання «Українського правопису» у ряді правописних моментів, спільних для української і російської мов, виникла певна неузгодженість, яку тепер можна усунути» (Передмова1960). -
Проєкт найновішої редакції українського правопису-1999
Українське суспільство збурив проєкт української орфографії 1999 року. Йому не судилося набути чинності, однак він і не пішов у небуття. Окремі норми проєкту ввійшли до недавно затвердженого “Українського правопису”. -
Український правопис-2019
Цей документ затвердила Українська національна комісія з питань правопису, схвалив Кабінет Міністрів України ( від 22 травня 2019 року) спільним рішенням президії Національної академії наук України . «Сучасна редакція Українського правопису, – йдеться в “Передмові”, – повертає до життя деякі особливості правопису 1928 р., які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя.