-
Народився Василь Симоненко
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в с.Біївці, на Полтавщині. Батько покинув родину, коли хлопчику був 1 рік, тож його виховували мама і дід. Дитинство хлопчика важко назвати щасливим - як писав Олесь Гончар, "його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках". Утім, школу хлопчик закінчив із золотою медаллю, а згодом вступив до Київського університету на факультет журналістики. -
Почав працювати
Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини» (очолив відділ пропаганди), пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. -
Одружився
Працюючи в обласних газетах, поет зустрів своє кохання – Люсю. У 22 роки Василь одружився з нею. Згодом у родині народився син Олесь (22 лютого 1958 р.). Саме Олесю Василь згодом присвятить "Лебеді материнства". -
Долучився до Клубу творчої молоді ("Сучасник")
Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді (учасники: Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та ін.). В. Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах. Саме з ініціативи Клубу розпочався пошук місць масового захоронення жертв сталінських репресій. -
Разом з колегами виявили таємні місця поховань розстріляних органами НКВС
1962 року разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні (про останнє було зроблено заяву до міської ради). -
Жорстоке побиття Симоненка працівниками міліції залізничної станції «Ім.Тараса Шевченка» (Сміла).
Влітку 1962 року: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею ресторану і Симоненком спалахнула суперечка: за кілька хвилин до обідньої перерви продавчиня відмовилася продати йому цигарки. Той обурився. Підійшли чергові міліціонери і попросили його показати документи. Василь пред'явив редакційне посвідчення. Але, впізнавши відомого поета, правоохоронці безцеремонно скрутили Василю руки й потягли до вокзальної кімнати міліції, де жорстоко побили. Стан здоров'я поета почав погіршуватися. -
Письменник лягає у лікарню
З весни 1963 року стан Василя Симоненка постійно загострювався. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно. -
В 28-річному віці Василя Симоненка не стало.
Вночі 13 грудня 1963 року, у Черкасах, в 28-річному віці Василя Симоненка не стало. -
Незадовго після смерті митцю призначили посмертну нагороду, АЛЕ...
У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак, тоді, ще задовго до оголошення результатів за словами Малишка, ця премія уже «лежала в кишені орденоносця і орденопросця Бажана». Симоненко отримав Шевченківську лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно.