-
Родина поета
Батько ,Прокіп Глазовий, був добрим господарем, мав двійко коней, землю. Мати була дочкою священика. Павло мав брата і двох сестер. В родині свято шанували працю й справедливість -
Народження
В селищі Новоскелюватка, Казанківського району Миколаївської області народився майбутній поет-гуморист. На той час селище відносилось до Кіровоградщини — славного козацького краю, більш відомого всім як Дике поле. . На місці, де була хатина тепер тільки меморіальний знак – камінь з червоного граніту, на якому викарбувано слова: «На цьому місці знаходилась хата родини Глазових, в якій 30 серпня 1922 року народився відомий поет-сатирик, корифей української сатири та гумору П.П. Глазовий» -
Period: to
Дитинство
Коли Павлові було 8 років, родина Глазових виїхала на Миколаївщину, в індустріальне селище, перекваліфікувавшись із селян (не з власної волі) у пролетаріат. -
Тяжкі часи
Батько ,Прокіп Глазовий, був добрим господарем, мав двійко коней, землю. Мати була дочкою священика. Павло мав брата і двох сестер. В родині свято шанували працю й справедливість -
Перші університети
Закінчив я семилітку і не став думати-гадати про своє майбутнє, а почав готувати документи до вступу в Новомосковську педагогічну школу, що неподалік Дніпропетровська.В 1940 році закінчив Новомосковську педагогічну школу. -
Служба в армії
Підійшла осінь 1940 року. Хоч і
Має броню, але проситься в армію. Після проходження медичної комісії на мандатній комісії було вирішено направити поета служити в авіацію.
У жовтні сорокового його призвали, а вже 20 листопада прийняв присягу, будучи зарахованим в курсанти школи молодших авіаційних спеціалістів.
З цього й почалася довга шестирічна служба в армії, жирно пофарбована у темні кольори лихоліттями війни… -
Воєнне лихоліття
Прослуживши рік, був направлений на службу механіком на аеродром в м. Орші в Західній Білорусії. Там юного сержанта застала війна. Разом із напарником- механіком, на чудом уцілілому поштовому біплані У-2 вони врятувалися від полону. Після довгої і ретельної перевірки Глазового направляють на захист Ленінграда, де той вистояв усю блокаду — від першого до останнього дня. Демобілізувавсяї у 1947 році. Повернувся додому з трьома бойовими орденами, які одразу пороздавав дітлахам. -
Ранній шлюб
Майбутня дружина Неля навчалася в тому ж інституті на факультеті російської філології. Вона була киянкою, полькою, з бідної сім’ї, на вісім років молодшою за нього. Її батьків було репресовано, і вона виховувалася трьома тітками: Юзефою, Вандоюі Людвігою. У шлюбі Неля та Павло нажили двох дітей: Андрія та Олександру. -
Period: to
Кремінь науки
Навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня.Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ.
У 1950 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. Максима Горького. -
Редактор журналу " Перець"
з 1950 по 1961 рік працював у студії молодих гумористів при журналі “Перець”.
Через два роки (два місяці) став заступником головного редактора. Він був не тільки чудовим поетом-гумористом, він був талановитим адміністратором. Саме при Глазовому наклад "Перцю" виріс до 3,5 мільйонів примірників! -
Period: to
Журнал " Мистецтво"
Працював деякий час на радіо редактором музично-гумористичної програми, потім став заступник головного редактора в журналі «Мистецтво», фактично очоливши відділ «Новини кіноекрану». Писав репризи для цирку та інтермедії на телебачення, зокрема для Штепселя й Тарапуньки.
підтримував тісні зв'зки з Юрієм Нікуліним. -
Period: to
Членство у Спілці письменників
Глазового запрошують виступати в філармонії , в бюро пропаганди літератури. Це були справді «касові» виступи — вільних місць не було, зали ломилися від глядачів. -
Розлучення
Після довгого і болючого процесу розлучення Неля Андріївна забрала доньку Олександру, а син Андрій залишився з батьком, — вони разом перебралися в комунальну квартиру. -
Лауреат премії ім. Остапа Вишні
Книга «Сміхологія» стала наче основним звітом автора перед Богом та шанувальниками українського гумору. Після того вона витримала чисельні перевидання. -
Лауреат премії ім. Петра Сагайдачного
-
Нагороджено орденом «За заслуги»
-
«Куміада» та «Архетипи»
Поема про походеньки нашого славного пращура Тараса Бульби вже в сучасному житті. -
... життя прожив для того, щоб людям весело було.
Тіло народного улюбленця було поховано на Байковому кладовищі в самому серці України. Біля ще свіжої могили люди читали твори поета і сміх мимоволі пробивався крізь сльози присутніх, наче безцінний дарунок від великого Майстра. Народ, який сміється над своїм лихом, — непереможний!
