Епохи в мистецтві по порядку

  • Period: 24,000 BCE to 22,000 BCE

    Первісне (доісторичне) мистецтво

    Європейське доісторичне мистецтво є важливою частиною європейської культурної спадщини. Історія доісторичного мистецтва як правило поділяється на чотири основні періоди: Кам'яна доба, Неоліт, Бронзова доба та Залізна доба. Більшість артефактів. що збереглися з цих періодів, — це малі скульптури та малюнки в печерах.
  • Period: 3650 BCE to 1100 BCE

    Античне мистецтво

    Вона існувала на Криті та складалася з чотирьох умовних періодів: допалацовий, протопалацовий, неопалацовий та постпалацовий, в проміжку часу між 3650 роком до н. е. до 1100 року до н. е. З допалацових часів залишилось мало предметів мистецтва, а більшість артефактів, які збереглися, — це кікладські статуетки та фрагменти гончарних виробів. Неопалацовий період був найбагатшим в історії цивілізації, і з цього часу збереглося найбільше артефактів.
  • Period: 600 to 1500

    Середньовіччя

    Більшість середньовічного мистецтва, яке до нас дійшло, має релігійний фокус, оскільки часто оплачувалось церквою, владними церковними особами, напр. єпископами, спільнотами, напр. монастирями, або багатими приватними світськими покровителями. Багато зразків мало літургічне призначення — напр., процесійні хрести та вівтарні картини.
  • Period: 1400 to

    Відродження

    Відродження характеризується фокусом на мистецтві античності (Давніх Греції та Риму), що призвело до багатьох змін як в технічних аспектах живопису та скульптури, так і в їх тематиці. Воно почалось в Італії, території, багатій на давньоримську спадщину, та також на заможних патронів для митців. Під час Відродження художники почали збільшувати реалізм своїх робіт, використовуючи нові техніки в перспективі, таким чином краще демонструючи три виміри.
  • Period: to

    Маньєризм, бароко та рококо

    В європейському мистецтві класицизм Відродження породив два різні рухи — маньєризм та бароко. Маньєризм, реакція проти ідеального перфекціонізму класицизму, використовував викривлення світла та просторових рамок з метою підкреслення емоційної складової картини та емоцій художника. Роботи Ель Греко є особливо яскравим прикладом маньєризму в малюванні наприкінці 16 — початку 17 сторіччя. Північний маньєризм розвивався довше та був переважно стилем у другій половині 16 сторіччя.
  • Period: to

    Неокласицизм, романтизм, академізм та реалізм

    Виникнувши як противага рококо, неокласицизм зневажав рококо за, як він вважав, поверхневість та фривольність, та бажав повернення до простоти, порядку та 'пуризму' класичної античності, особливо Давньої Греції та Риму. На стиль також частково вплинув Ренесанс, який сам перебував під сильним впливом античного мистецтва. Неокласицизм був мистецьким компонентом інтелектуального руху відомого як Просвітництво; Просвітництво було ідеалістичним та робило наголос на об'єктивності.
  • Period: to

    Мистецтво модерну

    З натуралістичної етики реалізму виріс значний мистецький стиль — імпресіонізм. Імпресіоністи були першими, хто почав використовувати світло у живописі, намагаючись передати його так, як бачить людське око. Едґар Деґа, Едуар Мане, Клод Моне, Каміль Піссарро та П'єр-Огюст Ренуар були прихильниками імпресіонізму. Прямим результатом розвитку імпресіонізму став постімпресіонізм. Найвідоміші постімпресіоністи — Поль Сезанн, Вінсент ван Гог, Поль Ґоґен, Жорж Сера.
  • Period: to

    Сучасне мистецтво (контемпорарі) та постмодернізм

    Мистецтво модерну породило декілька характеристик того, що пізніше було визначене як мистецтво постмодерну; тому, декілька рухів модерну часто класифікуються і як модерн, і як постмодерн, напр. поп-арт. Зокрема, мистецтво постмодерну робить сильний наголос на іронії, пародії та гумор в цілому; модерн розпочав розвиток більш іронічного підходу до мистецтва. В посмодерні спостерігається розмиття кордонів між високим образотворчим мистецтвом та мистецтвом нижчого рівня та комерційним мистецтвом.