Основні етапи дослідження клітин

Роберт Гук за допомогою сконструйованого власноруч мікроскопа розглянув оболонки клітин корка і запропонував термін "клітина"

1665

Англійський фізик
Розглядаючи з допомогою мікроскопа корок бузини, Гук побачив комірки (це були клітинні стінки), які нагадали йому монастирські келії, і він назвав їх англійським словом cell (камера, клітка, клітина).
Пізніше Гук спостерігав і описав клітини таких рослин, як бузина, кріп, морква.

Антоні ван Левенгук спостерігав за допомогою мікроскопів власної конструкції бактерії та одноклітинні тварини

1702

В другій половині XVII ст. удосконалив мікроскоп і зміг спостерігати живі клітини із збільшенням більш ніж в 200 разів.
Відкрив і описав одноклітинних тварин (інфузорій), бактерій, а також еритроцити і сперматозоїди хребетних тварин.

Відкриття яйцеклітини (К. Бер)

1827

Відкрив яйцеклітину птахів і ссавців і довів, що ці тварини розвиваються з однієї клітини - заплідненої яйцеклітини.

Виявлення ядра ( Р. Броун)

1828

Завдяки своїм дослідженням він зміг дійти висновку, що ядро є постійною складовою рослинних клітин, яка відіграє важливу роль у заплідненні і подальшму ембріональному розвитку. Відкриття ядра та його значення стало вагомим внеском у розвиток клітинної теорії.

Клітинна теорія ( М. Шлейден, Т. Шванн)

1838

Німецькі вчені (ботанік і фізіолог)
Узагальнили знання про клітину, сформулювали такі основні положення клітинної теорії:
всі організми складаються з клітин;
клітина є структурною і функціональною одиницею живих організмів;
клітини тварин і рослин подібні за будовою.
Помилково вважали, що клітини виникають шляхом новоутворень з міжклітинної речовини.

Розмноження клітин ( Р. Вірхов)

1858

Німецький лікар
Доповнив клітинну теорію, довівши, що клітини утворюються не з безструктурної міжклітинної речовини, а розмножуються поділом.

Нуклеїнові кислоти

1869

Нуклеїнові кислоти (від лат. нуклеус — «ядро») вперше були виявлені у 1869 році в ядрах лейкоцитів швейцарським ученим Фрідріхом Мішером. Пізніше було з'ясовано, що нуклеїнові кислоти містяться у всіх клітинах (у цитоплазмі, ядрі і у всіх органелах клітини).

Мітоз (В. Флемінг)

1880

Мітоз – це спосіб поділу еукаріотичних клітин, внаслідок якого утворюються 2 дочірні клітини, які мають такий самий набір хромосом, що й материнська клітина. Упродовж мітозу відбувається один поділ клітини, який складається з чотирьох фаз: профази, метафази, анафази і телофази. Набір хромосом у клітинах перед поділом і після поділу диплоїдний. Стан спадкової інформації після поділу незмінний.

Фагоцитоз

1883

І.І. Мєчніков відкрив явище фагоцитозу ( 1883)
Фагоцитоз - активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об'єктів (бактерій, фрагментів клітин) і твердих частинок одноклітинними організмами або окремими клітинами багатоклітинних тварин. Біологічна роль фагоцитозу у багатоклітинних організмів полягає у захисті від чужорідних мікроорганізмів та звільнення організму від "зайвих" речовин (антигенів).

Опис клітинного центру

1888

Е. ван Бенеден і Т.Бовері описали клітинний центр. Основними функціями клітинного центру є формування веретена поділу в клітинах, що діляться, та утворення мікротрубочок цитоскелету.

Відкриття мітохондрій (Р. Альтман)

1894

Мітохондрії (гр. μιτος — нитка і κουδριον — зернятко): органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — хондріосоми, хондріоміти, хондріоконти.

Комплекс Гольджі ( Каміло Гольджі)

1898

Комплекс Гольджі, або апарат Гольджі, – це одномембранна органела еукаріотичних клітин, основними функціями якої є зберігання та виведення надлишків речовин з клітин організму й утворення лізосом

Картування хромосом

1911

Відкриття Т. Морганом та його співробітниками зчепленого успадкування і лінійного розташування генів у хромосомі дозволило скласти першу карту хромосом у дрозофіли. На основі величини кросинговера визначають розміщення гена в хромосомі

Функції мітохондрій

1913

О. Варбург встановив, що процес дихання пов'язаний з мітохондріями

Відкриття ендоплазматичної сітки ( А. Клод, К. Портер)

1945

Ендоплазматична сітка (ЕП)міститься в усіх еукаріотичних клітинах. Це система мембранних трубочок, канальці та їх потовщень, сполучених із зовнішньою цитоплазматичною мембраною та зовнішньою ядерною оболонкою. Ендоплазматична сітка бере участь у синтезі білків клітини і транспортуванні речовин всередині клітини.

Крістіан де Дюв описав лізосоми

1949

Лізосо́ма (від дав.-гр. λύσις — розчинення та sōma — тіло) — одномембранна органела, що містить гідролітичні ферменти і виконує функцію внутрішньоклітинного розщеплення макромолекул.

Джордж Пелед відкрив рибосоми

1954

Рибосома (ribosome) є немембранною органелою клітини, що складається з рРНК та рибосомних білків (протеїнів). Рибосома здійснює біосинтез білків, транслюючи з мРНК поліпептидний ланцюг. Таким чином, рибосому можна вважати фабрикою, що виготовляє білки, базуючись на наявній генетичній інформації.