Іван Якович Франко

Timeline created by Sofiazjzkjz
  • Народження

    Народження
    Іван Якович Франко народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (Львівщина) в родині коваля. Батько, Яків Франко, був заможним сільським ковалем. За однією із версій батьківський рід походив від німецьких колоністів, чим пояснював незвичне прізвище. Мати, Марія з дому Кульчицька, походила із «ходачкової» (збіднілої) шляхти та належала до гербу Сас. Коли Іванові було дев'ять років помер батько, вражений цією подією, малий Франко пише свій перший вірш.
  • Університет

    Університет
    Закінчивши Дрогобицьку гімназію з похвальним свідоцтвомі, Франко вступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав насамперед класичну філологію та українську мову й літературу. Брав участь у діяльності студентського громадсько-культурного товариства москвофільської орієнтації «Академический кружок», був його бібліотекарем та друкував свої перші твори у виданні «кружка» — журналі "Друг".
  • Перший арешт

    Перший арешт
    Під впливом трьох листів Михайла Драгоманова до редакції «Друга» перейшов на радикально зорієнтовані світоглядні позиції. За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Франко був ув'язнений австрійською владою на 9 місяців . Унаслідок першого арешту змушений був перервати навчання у Львівському університеті.
  • Одруження

    Одруження
    Значний вплив на творчість письменника мали взаємини з жінками. Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у Павлівській церкві в Києві. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України. У подружжя було четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро ) і Анна.
  • Збірки

    Збірки
    Виходять друком дві найвідоміші збірки івана Франка: "Мій ізмарагд", "Зів'яле листя".
  • Поема

    Поема
    Світ побачив філософську поему "Мойсей", що й досі є визитною карткою Івана Франка.
  • Смерть Каменяра

    Смерть Каменяра
    Останнє десятиріччя Франкового життя минало в самоті та фізичних і психологічних стражданнях. Уже від 1900 з протікало психічне захворювання дружини письменника. Починаючи з 1908, і сам Франко страждав від тяжкої психофізіологічної недуги, унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це утруднило йому літературну й наукову працю, якої він, одначе, не припиняв до самої смерті. Іван Франко помер 28 травня 1916, о 16-й годині. Похований 31 травня на Личаківському цвинтарі у Львові
  • Period: to

    Дитинство

    Попри те, що рано залишився сиротою, Іван Франко спромігся здобути ґрунтовну освіту. Розпочав навчання у 1862 році у початковій школі сусіднього села Ясениці Сільної. З 1864 по 1867 рік він продовжив навчання в Головній міській школі отців василіян у Дрогобичі (з німецькою мовою викладання), а 1867 вступив до Дрогобицької реальної гімназії ім. Франца-Йосифа (яка саме тоді переходила на польську мову викладання).
  • Period: to

    Активна громадянська діяльність

    У 1875–1880-х Франко провадив активну публіцистичну діяльність. Разом із М. Павликом видавав журнал «Громадський друг» та альманахи «Дзвін» і «Молот», спільно з І. Белеєм — журнал «Світ», із гуртком львівського студентства — журнал «Товариш». Співпрацював у виданнях українських народовців: газеті «Діло», журналах «Зоря» та «Правда». У 1880 р.Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції
  • Period: to

    Політична діяльність

    Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника у 1889 році. У 1890 став одним із засновників та першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української політичної партії, редактором її друкованих органів — газет «Народ», «Хлібороб» (1891—1895), «Громадський голос» (з 1895). Тричі балотувався від цієї партії на виборах до галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898), щоразу безуспішно (через виборчі махінації влади).