Ольга Кобилянська

Народження

Nov 27, 1863

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Ґумора (сучасна назва Гура-Гуморулуй) на півдні Буковини (територія сучасної Румунії) у багатодітній родині дрібного службовця (7 дітей, Ольга — четверта дитина).

Дитинство

1868

Коли Ользі було 5 років, батька переводять до міста Сучави. Там Кобилянські заприятелювали з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. У домі Устияновичів чула О. Кобилянська українські народні пісні, там дістала чеські казки, там, у особі доньки Устияновича, мала вдячну слухачку і першого «критика» її дитячих фантастичних оповідань.

Освіта

1873

О.Кобилянська навчається в чотирикласній школі у Кімполунзі, де навчання здійснювалося винятково німецькою мовою — офіційною мовою тогочасної Буковини. І хоча доводилося жити в німецько-румунському оточенні, батько подбав, щоб дочка приватно вивчала й українську мову (винайняв приватну вчительку); ще одна мова — польська — постійно звучала вдома.

Початок творчого шляху

1880

У тринадцятирічному віці Кобилянська вже віршувала німецькою мовою, у чотирнадцятирічному – вела щоденник (також німецькою), у 17 років написала оповідання «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини» (1880).

Формування особистості авторки

1881

У 1881р. Ольга Кобилянська знайомиться зі Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини. С.Окуневська надсилала їй соціологічні і філософські праці, галицькі періодичні видання, женевські збірники М. Драгоманова тощо. Вона познайомила О.Кобилянську з активною організаторкою жіночого руху в Галичині – Наталею Кобринською, яка заохочувала дівчину до творчої і громадської праці. Під впливом Н.Кобринської О.Кобилянська включається у феміністичний рух, починає писати українською мовою.

Переїзд до Чернівців

1891

З 1891 р. і до кінця життя Кобилянська жила в Чернівцях, де мала змогу ширше знайомитися із творами українських, російських та західноєвропейських письменників – Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Чернишевського, Ф. Шіллера, Г. Ібсена та ін. Тут стала членом «Товариства руських жінок на Буковині», підготувала реферат «Дещо про ідею жіночого руху» і зачитала на зборах цього товариства.

Період активної творчості

1894

У 1894-1896 рр. Кобилянська міцно ввійшла в літературу. На цей час було опубліковано повісті «Людина» і «Царівна», новели «Жебрачка», «Природа», «Аристократка», «Час». Твори її перекладалися польською, чеською, німецькою мовами.
У 1899 році у Львові вийшла перша збірка новел Кобилянської під назвою «Покора». Письменниця стає відомою і популярною, нею зацікавлюється Леся Українка.

Знайомство з Осипом Маковеєм

1895

Дружба з О.Маковеєм допомогла Ользі відчути себе справжньою письменницею. Він був її найпершим порадником у приватних і літературних справах, багато зробив для популяризації творів О.Кобилянської. Кохання авторки до О.Маковея було невзаємним. Його одруження з іншою жінкою глибоко вразило О.Кобилянську, вона на все життя залишилася самотньою жінкою.

Дружба з Лесею Українкою

1901

У 1901 році до О.Кобилянської приїздить Леся Українка. Вона щойно пережила смерть Сергія Мержинського, Ольга ж була змучена страдницькою любов’ю до О.Маковея. Їм було про що говорити. У листах Леся називала себе «хтось біленький», а Ольга – «хтось чорненький». Леся підтримувала О.Кобилянську як тільки могла. Ця зустріч зробила їх на все життя близькими людьми.

Творчість у роки Пешої світової війни

1914

Кобилянська пише низку творів, у яких гнівно засуджує безглузду кровопролитну війну: «Назустріч долі», «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Сниться» (1914-1918). У 20-х – на початку 30-х років Кобилянська пише кілька творів з життя народу під румунською окупацією («Вовчиха» (1923), «Але Господь мовчить» (1927) та ін.). У 1926-1930 рр. кількома виданнями друкувалися повісті «Земля» і «В неділю рано зілля копала...».

Останні роки життя

Mar 21, 1942

Під час імперіалістичної війни Кобилянська жила в Чернівцях і перенесла всі воєнні злигодні. У 1941 р. румунська воєнна жандармерія встановила нагляд за О. Кобилянською, готуючи судову розправу над нею. Смерть, що наступила 21 березня 1942 року, перервала підготовлювану фашистами розправу над письменницею. Румунська влада не дозволила опублікувати некролог українською мовою, заборонила промови над могилою.