-
Народження
Народилася в с. Заньки, нині Ніжинський район, Чернігівська область, Україна (тоді Ніжинський район, Чернігівська губернія) п'ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової. Предки Марії походили з козацької старшини ХVІІ–ХVІІІ століть. Дід, Костянтин Григорович Адасовський, був героєм воєн з Наполеоном I, поручиком Бутирського піхотного полку, а батько, Костянтин Костянтинович Адасовський, — суддею. -
Навчання
З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської в Чернігові. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія — сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти. -
Весілля
В 1871 чи 1872 у сімнадцять років вона стала дружиною артилерійського офіцера Хлистова й опинилася в Бессарабії, у фортеці Бендери. У цей час вперше зустрілася з Миколою Тобілевичем. -
Вийшла на сцену ніжинського театру
Вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв'язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, до 1932. У Ніжині вона мала свій будинок, який зберігся дотепер. -
Грала Цвіркуну з «Чорноморців» Михайла Старицького
-
Грала Галю з «Назара Стодолі» Тараса Шевченка
-
Period: to
Виступи у трупі М. Кропивницького
-
Театральний дебют
Незважаючи на те що Марія з юних років брала участь у безлічі аматорських вистав, на професійній сцені її театральний дебют відбувся в 1882 році, коли їй було 28 років. Вона зіграла в «Наталці-Полтавці» в Єлисаветграді (зараз Кіровоград). -
Грала Олену з «Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького
-
Period: to
Виступи у трупі М. Старицького
-
Period: to
Виступи у трупі М. Кропивницького
-
Period: to
Гастролі
Практично світову славу актрисі принесли гастролі 1886-1887 років. Після того як один з виступів відвідав особисто імператор Олександр III, Марії запропонували роботу в імператорському театрі з величезним на той час гонораром, однак вона не прийняла запрошення, відповідаючи, що занадто любить Україну і її театр, щоб все покинути і перейти в російський. Вона була відданою рідному українському театрові до кінця, незважаючи на всі обмеження, які ставила для його розвитку царська влада. -
Розірвання церковного шлюбу
У 1887 році був розірваний церковний шлюб Заньковецької і Хлистова. Вона відмовилася від сім’ї і рідних, які не підтримували її прагнення і талант, і присвятила все своє життя театру. Марія взяла всю провину за розлучення на себе, а за законами того часу це означало, що вона не могла вийти заміж повторно. Через це вона страждала, не ставши «законною» дружиною єдиного чоловіка в своєму житті, якого любила, — Миколи Садовського. -
Грала Харитину з "Наймички" Івана Карпенка-Карого
-
Period: to
Виступи у трупі Н. Садовського
-
Грала Катрю з «Не судилось», Михайла Старицького
-
Грала Аксюшу з «Лісу» Олександра Островського
-
Грала Азу з «Циганки Ази» Михайла Старицького
-
Period: to
Виступи у трупі М. Кропивницького
-
Створення першого в Україні стаціонарного театру
Спільно з іншими діячами українського театрального мистецтва Заньковецька брала участь у створенні першого в Україні стаціонарного театру в Києві. -
Український драматичний театр імені Заньковецької у Львові
Спільно з іншими діячами українського театрального мистецтва Заньковецька брала участь у створенні Народного театру (сучасний Український драматичний театр імені Заньковецької у Львові). -
Народна артистка
Марія Заньковецька, з мужністю подолавши всі випробування і життєві трагедії, стала першою в Україні, кому присвоїли в 1922 році звання Народної артистки республіки. За своє життя вона зіграла більше 30 ролей. Реалізм її гри був на вищому рівні, глядачів вона захоплювала і змушувала всім серцем співпереживати своїм героїням. -
Останній раз вийшла на сцену
-
Смерть
Померла 4 жовтня 1934. Похована в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — мармур, граніт; скульптор Юхим Білостоцький). Статтями на смерть актриси відгукнулися українські газети у «вільному світі» поза СРСР, зокрема львівське «Діло»
